Деякі прихильники Трампа діють дивно - це може вас розлючити

Після інциденту зі стріляниною, у результаті якої постраждала Рене Ніколь Гуд, в Америці помітно змінилися настрої. Відоме видання The New York Times опублікувало статтю під назвою «Резистентні ліберали мали рацію». Навіть Джо Роган, який багато хто вважає амбасадором подкастів і тим, хто сприяв приходу до влади другого терміну Трампа, нещодавно зменшив свою гучну підтримку, поставивши питання: «Чи справді ми хочемо стати гестапо?», у цьому місяці.

Це сталося на фоні нових результатів опитування, проведеного університетом Квінніп’яка, за якими більшість виборців (53%) вважають стрілянину «неоправданою», а 57% виборців не підтримують «те, як Служба імміграції та митного контролю США (ICE) застосовує закони щодо імміграції».

Час для людей, які голосно попереджали про небезпеку ще під час попереднього терміну Трампа і яких тоді називали «психами», став справжнім випробуванням. Вони змушені мати справу з неприємною реальністю, коли їхні найгірші політичні побоювання стали реальністю.

«Коли люди намагаються попередити інших про небезпеку, але їхні страхи ігноруються, це може призвести до відчуття безнадії, самотності та розчарування», — зазначила Мелісса С. Тіхінен, ліцензований соціальний працівник та терапевт з Нью-Джерсі, в інтерв’ю для HuffPost.

Відчуття, що «ви передбачили» таке складне становище, надзвичайно ізольоване, особливо якщо ваші знайомі менш політично залучені, ніж ви. «Я намагаюся допомогти своїм клієнтам орієнтуватися на тих, хто також виражав занепокоєння з приводу небезпек цього уряду», — додала Тіхінен. «Незважаючи на те, що голоси, які відкидають ці занепокоєння, могли бути гучнішими або більш видимими, є чимало людей, які постійно борються проти цих загроз так, як можуть.»

Терапевт Джеф Гентер також підкреслив, що є «важкі» наслідки для тих, кого не чули і не сприймали їхні страхи. «Це фактично форма хронічного стресу, що призводить до гіпервігілантності», — сказав Гентер. «Коли люди навколо вас або системи, на які ви покладаєтесь, кажуть, що ваші справжні занепокоєння є перебільшеними, ви починаєте втрачати довіру до свого внутрішнього орієнтира.»

«Це призводить до виснаженості нервової системи», — додав він. «Ви постійно шукаєте нову загрозу, бо зрозуміли, що ніхто не повірить вам, поки шкода вже не буде завдана. Ми бачимо багато депресії, глибоке відчуття ізоляції і навіть симптоми моральної травми, коли ваше відчуття правильного і неправильного постійно ставиться під сумнів людьми, яких ви повинні бути найближчими.»

Звісно, у менш серйозних ситуаціях з менш високими ставками, можливість сказати «я ж казав» може бути досить приємною. Як коли ви сказали, що певний шоу буде нудним, а воно справді таким і стало, або коли ви рекомендували поїхати іншою дорогою, і зіткнулися з заторами.

Однак між такими дрібними ситуаціями і тим, коли ваші найгірші побоювання стали реальністю, є величезна різниця. Тіхінен зазначає, що те, з чим стикаються її клієнти, швидше можна назвати не «політичною тривогою», а «політичною травмою». «Вони не хотіли моменту «я ж казав», — сказала вона. «Вони хотіли, щоб їх сприймали серйозно з самого початку і щоб інші реагували на ту небезпеку, яку вони бачили, замість того, щоб чекати на всі ті шкоди, руйнування та насильство, яке було заподіяно протягом останнього року.»

Звісно, люди можуть бути дуже злі через те, що не були почуті раніше. В цій суміші відчаю і ізоляції гнів є абсолютно природною реакцією на порушення довіри. «Ви сумуєте за тим фактом, що ці люди не цінували вашу точку зору або вашу безпеку, поки не стало занадто пізно, щоб запобігти шкоді», — сказав Гентер. «Важко відчувати задоволення від того, що ви були праві, коли це означає, що найгірший сценарій дійсно стався.»

Тіхінен також відзначає, що її клієнти, які ранньо намагались попередити інших, відчувають гнів і розчарування, оскільки їхні побоювання були ігноровані. «Як могло бути так погано, щоб інші зрозуміли, наскільки небезпечним є цей уряд?» — говорить вона.

Тіхінен зазначає, що «обробка їхнього гніву та розчарування через визнання своїх почуттів і частин себе може бути дуже цілющим для її клієнтів.»

Гентер додає: «Одне, що я завжди хочу, щоб люди пам’ятали, це те, що ваш гнів — це захисна сила. Він говорить вам, що щось не так. Не дозволяйте нікому, навіть терапевту, соромити вас за те, щоб заспокоїтися, якщо це заспокоєння відчувається як покірність.»

Що ж робити з тими, хто сказав, що ви «перебільшили»? Гентер відзначає, що це може викликати в людини певне роздратування, оскільки вони постійно відчували себе приниженою через їхні турботи, і тепер ті ж люди, що раніше їх заперечували, визнають їх правоту. «Ви не зраділи, бо нічого святкувати, ви просто втомлені, бо вам доводилось нести цю правду на самоті, поки ваші близькі сприймали ваші справжні занепокоєння як незручність», — зазначив Гентер.

Це також може включати встановлення меж з тими, хто намагається зрозуміти, чому ви так відчували. «Вам не потрібно бути їхнім політичним гідом або емоційною підтримкою, поки вони навертаються», — радить Гентер. «Якщо вони нарешті зрозуміли, що ви мали рацію, це чудово для них, але ви носили цей тягар роками. Візьміть час для себе. Визнайте свою правду.»

Врешті-решт, зараз найголовніше — це піклуватися про себе та свою спільноту. Тіхінен і Гентер погоджуються, що однією зі стратегії боротьби з політичною ситуацією є підтримка психічного здоров’я, а також збереження гігієни інформації, відмовляючись від безперервного перегляду новин.

Підписуйтесь на наш Телеграм канал

Підписуйтесь на наш канал і будьте в курсі всіх останніх подій України та Світу

Відкрити канал

Джерела:

• There's Something Weird Happening With Some Trump Supporters — And It Might Piss You Off