Я коледжний професор у Америці Трампа. Я ніколи не очікував робити те, що зараз роблю.

Кілька років тому, в маленькому містечку Техасу, через яке протікає кристально чиста річка, студентка університету прийшла до мого офісу, маючи на поясі ніж Боуї. Я не помітила його, поки не закінчила обговорювати з нею її есе, в якому було чимало помилок з комами.

“Наступного разу не принось зброю в мій офіс,” - сказала я, коли вона виходила. Вона вибачилася. Це була тривожна ситуація, але тоді я сприйняла це як частину обстановки — грубе, але безпечне.

За час моєї роботи в Техасі колеги і я отримали рекомендацію додавати політику носіння зброї на кампусі до наших програм. Це був безуспішний, бюрократичний крок для регулювання вогнепальної зброї в класах. В Техасі дозволено відкрито носити зброю в публічних місцях, але це було заборонено на території університетів. Приховане носіння зброї, однак, було дозволено для студентів старше 21 року за наявності ліцензії. Це здавалося неправдоподібним — вчителю, який повинен був розбиратися в законодавстві щодо зброї, але я була змушена цим займатися. В Америці загроза насильства є постійною, а на Півдні це особливо звично.

Позиції в університетах Техасу вимагають наявності сильного, непохитного духу. Тут не просто працювати з людьми, які сприймають критичне мислення як загрозу. Водночас я вважала, що для цього підходжу. Виховання в жорстко структурованій родині Військово-повітряних сил, де більше цінувалося підкорення, ніж ідеї, зробило мене стійкою до конфліктів, і це сформувало мою здатність не уникати протистояння.

Моя стратегія на посаді викладача була тривіальною: бути вимогливою, розважливою та співчутливою. Як молода жінка з татуюваннями і прогресивними поглядами в консервативному середовищі, мій образ непохитності був надзвичайно важливий. Мої плани на заняття були такими ж суворими і вивіреними, як броня, що мала захистити від місцевих страхів щодо “ліберального зомбування”.

Початкові студенти в курсах “Вступ до композиції” не просто читали й писали. Ми розбирали логічні помилки в політичних дебатах і аналізували феміністичні погляди через тексти Белл Хукс, Роксан Гей, Чимаманди Нгозі Адичі та Бейонсе. Я ніколи не уникала складних тем, бо саме такі дискусії мають значення. Я відчувала величезну енергію для цього.

У 2019 році я ще викладала курси для першокурсників в тому ж університеті під час першої каденції Трампа, завершуючи магістерську роботу з поезії. Це був час перед пандемією, трагедією і колективною травмою, яку швидко відкинули в погоні за “нормальністю”.

Напруженість в Техасі зростала. Я пам’ятаю, як на кампусі з’явилися расистські плакати, а пропаганда білих націоналістів розповсюджувалася. Це не було чимось новим для Техасу. В той же рік студентський уряд університету намагався заборонити місцевий осередок Turning Point USA, стверджуючи, що він становить загрозу для студентів і викладачів. Губернатор Грег Абботт загрожував припиненням фінансування університету і вимагав, щоб усі публічні території кампусу були відкриті для проведення форумів.

Ті дні здаються на цей час спокійними в порівнянні з тим, що ми пережили після проекту 2025 і другого президентства Трампа. Напади на принципи DEI, насильство ICE, руйнування інститутів, таких як Міністерство освіти, — все це стало частиною реальності. За даними PEN America, в 2025 році було представлено 93 законопроекти в 32 штатах, спрямовані на обмеження вищої освіти.

Коли настав 2025 рік, я опинилася в Каліфорнії, і працюючи викладачем, почала відчувати сильний стрес. Мої студенти могли б не зрозуміти іронії та політичного сатири в таких умовах. Проблема виникла, коли мене попросили викладати додатковий курс після різкого звільнення попереднього професора. Обстановка була напружена і туманна, а я була змушена вирішувати кризову ситуацію.

Я уявляла, що класи в Каліфорнії будуть більш безпечними, з перспективою прогресу, але загроза насильства ідеологічного або фізичного характеру знову відчувалася. Самоцензура в навчанні стала поширеною, і я боялася санкцій чи відгуків з кожного боку. Вчитель у США став схожим на Сізіфа, бо з кожним днем тягнеш важчі камені.

Система вищої освіти в США розпадається. Як зазначає PEN America, за адміністрації Трампа другий напад на освіту безпрецедентний у сучасній історії країни. У таких умовах, як мені, й іншим педагогам, доводиться робити важкі вибори, і я розмірковую, чи взагалі можливо залишити викладання в такій ситуації.

Але я повернулася до викладання, щоб взаємодіяти з культурою, що переживає кризу, так, як я вмію: через вивчення мистецтва письма. Письмо допомагає глибше осмислити важливі теми і виразити їх чітко. З часом, через уважне читання, роздуми й письменницьку практику, я вірю, що ми можемо знайти точніший погляд на світ.

Мелані Робінсон — поетеса, есеїстка, кінокритик і викладачка, чия робота досліджує перехрестя психічного здоров’я, травми та виконуваної жіночності. Вона виросла в Сан-Антоніо, Техас, та має магістерський диплом з поезії Техаського державного університету. Наразі вона працює викладачкою англійської мови в Лос-Анджелесі, а також кінокритикою. Її твори публікуються в HuffPost, The Rumpus, Polyester Magazine та FLOOD Magazine.

Підписуйтесь на наш Телеграм канал

Підписуйтесь на наш канал і будьте в курсі всіх останніх подій України та Світу

Відкрити канал