Підліток збудував ядерний реактор в сараї на задньому дворі. Потім його відвідали представники уряду.

Улітку 1995 року Агентство охорони навколишнього середовища США закрило ядерний об’єкт біля Детройта, який насправді був звичайним садовим сараєм.

Сімнадцятирічний Девід Ганн займався будівництвом власного ядерного реактора вдома до того моменту, коли місцеві органи влади помітили його діяльність.

Протягом кількох років Ганн накопичував матеріали та набував технічних навичок завдяки хитрощам і наполегливості.

26 червня 1995 року мешканці спокійного району Голф-Менор у Клінтон-Тауншип, за 40 км від Детройта, стали свідками дивної події. Група з одинадцяти людей у захисних костюмах почала триденний процес демонтажу сараю вартістю 60 тисяч доларів. Всі матеріали і обладнання перевезли на спеціальний полігон у пустелі Великого Солоного Озера.

Ця подія завершила багаторічну спробу Ганна створити ядерний реактор у власному дворі. Хоч реактор так і не запрацював, юнак проявив значну винахідливість, знання хімії та технічні здібності, починаючи з захоплення хімією в дитинстві.

Як зазначав журналіст Кен Сільверстайн у статті 1998 року для Harper’s Magazine, Ганн відрізнявся від інших школярів. У десять років він почав вивчати експерименти з хімії з книги The Golden Book of Chemistry Experiments. У той час, як однолітки проводили звичайні досліди з порохом, він вже виготовляв нітрогліцерин.

У 1991 році, намагаючись отримати почесну відзнаку “Eagle” у скаутській організації, Ганн отримав значок за “атомну енергію”, створивши малюнок, що демонстрував процес ядерного поділу.

Ніхто тоді не підозрював, що він спробує створити реальний реактор.

Юнак протягом кількох років збирав важкодоступні радіоізотопи для свого експерименту. Ганн писав листи до ядерних установ та до Nuclear Regulatory Commission (NRC), підписуючись як “Професор Ганн”, щоб дізнатися, як отримати радій, уран, америцій та торій.

Він сконструював “нейтронну гармату” з свинцю та америцію-241, який випромінював альфа-промені. Залізний елемент допомагав відокремлювати нейтрони. Потім почалося опромінення.

Протягом наступних місяців Ганн очистив торій у 170 разів більше, ніж потрібно для ліцензії NRC, перетворив торій-232 на уран-233 та концентрував радій для покращення нейтронної гармати. Коли йому виповнилося 17 років, він почав будувати реактор, витягуючи радіоактивні елементи зі свинцевих контейнерів і контролюючи рівні радіації за допомогою лічильника Гейгера.

“Рівень радіації через кілька тижнів був набагато вищим, ніж під час складання,” – згадував Ганн.

Виявивши, що радіація поширюється навіть на сусідні будинки, він вирішив розібрати експеримент та сховав обладнання у запертому ящику в багажнику Pontiac 6000.

Його діяльність виявили випадково, коли поліція перевіряла підозрілу особу через крадіжку шин. У багажнику знайшли ящик із радіоактивними матеріалами. Далі Мічиганський поліцейський підрозділ з розмінування та Департамент охорони здоров’я підтвердили високий рівень торію, що викликало національну реакцію.

Перевірка сараю показала небезпечний рівень радіації. Після створення плану знешкодження об’єкта спеціальні служби Superfund приїхали в червні, щоб вивезти матеріали Ганна.

Попри все, він заслужив свій значок за знання атомної енергії.

Підписуйтесь на наш Телеграм канал

Підписуйтесь на наш канал і будьте в курсі всіх останніх подій України та Світу

Відкрити канал