Поетеса-лауреат Міннеаполіса пояснила, чому ICE опинилася в біді

У січні 2025 року Джунауда Петрус, виступаючи з першою поетичною роботою як поетеса-лауреатка Міннеаполіса, попередила про небезпеку «раптових нічних викрадень» і водночас оспівувала місто, де сусіди ділилися стравами, аби пізнати культуру один одного.

Її вірш «Ритуал того, як знову любити Міннеаполіс» знову став популярним після смертельних пострілів Рене Гуд і Алекса Претті федеральними агентами на тлі посиленої імміграційної політики адміністрації Трампа.

Петрус читала цей вірш восени під час поетичного майстер-класу для молодших школярів. Після заходу до неї підійшов хлопчик із світлим волоссям, який справив на неї враження активною участю в класі, і сказав: «Це тааакий довгий вірш». Поетеса пожартувала з його мамою та своєю дружиною, що дитина «дуже кумедна». Хлопчик був схожий на матір, і саме так Петрус познайомилася з Рене Гуд.

У розмові з CNN вона зазначила, що місто будує на історії гордості штату Міннесота та на спадщині громадської активності.

Початок написання вірша

Петрус пригадує, що, розпочинаючи «Ритуал того, як знову любити Міннеаполіс», вона замислювалася над тим, яким є місто для неї. Вона виросла у 90-х у родині іммігрантів з обмеженими фінансами, мала друзів із різних культур і багато навчилася через ці спільноти, зокрема про особливості білого населення міста.

Попри різноманіття, у місті лишаються явні прояви расової нерівності. Петрус згадує реакцію мера Джейкоба Фрі після смерті Рене Гуд від ICE — він різко засудив дії агентів, але пізніше пом’якшив позицію, не закликаючи до скасування ICE і не критикуючи поліцію міста за подібні випадки насильства проти чорних та коричневих людей.

Складність Міннеаполіса

Поетеса підкреслює, що місто не завжди «кумба-я», а десятиліттями велась робота щодо реформування поліції та побудови діалогу між людьми різного кольору шкіри. Частина білих мешканців активно підтримує громади людей кольору шкіри через практичну допомогу, наприклад, доставку продуктів чи супровід дітей до школи.

Ця підтримка базується не лише на бажанні бути «гарними людьми», а й на багаторічній політичній історії та організаційній праці, що бере свій початок ще від Полла Веллстоуна та інших активістів. Спротив ICE у Міннеаполісі формувався роками через численні локальні ініціативи та громади, а не лише під час останніх подій.

Реакція місцевих спільнот

Місцеві активісти не піддаються тиску великих корпорацій, які прагнуть уникнути конфлікту через страх перед політиками. У місті використовується «м’яка сила» — прості, конкретні дії на підтримку людей, які вже є частиною спільноти. Це дозволяє ефективно протистояти потужним, фінансованим силам, не вдаючись до насильства.

Особистий досвід Петрус

Поетеса відчуває зміни у власному житті після цих подій. За її словами, такі випробування об’єднують людей і підсилюють відчуття спільності. Теоретичні ідеї щодо підтримки іммігрантів і боротьби за права людини змушують перетворюватися на конкретні дії. Петрус зазначає, що відчула більше впевненості у підтримці міста як людина кольору шкіри.

Навіть у суворі зимові умови місцеві активісти демонструють стійкість та відданість своїй спільноті. За словами поетеси, любов і турбота про людей стають ключовим фактором успіху, а не збройна сила.

Культура підтримки

Петрус підкреслює, що люди в Міннеаполісі дбають про інших і прагнуть інтегрувати нові ініціативи у культурне та соціальне життя міста. Незважаючи на політичні розбіжності, головним є те, як громада допомагає один одному і будує майбутнє разом.

Підписуйтесь на наш Телеграм канал

Підписуйтесь на наш канал і будьте в курсі всіх останніх подій України та Світу

Відкрити канал