Бланш Марвін, чемпіон британського театру, яка створила престижну премію для молодих майданчиків.

Бланш Марвін, яка померла у віці 100 років, була відомою постаттю в британському театральному житті. Вона була актрисою на Бродвеї, драматургом, режисером, продюсером, агентом та критиком, але головною її пристрастю було театральне мистецтво. Бланш була завсідником прем'єрних вистав, завжди привертала увагу своїм виглядом: мала не більше п’яти футів заввишки, одягалася в яскраві капелюшки, брошки, кафтани та плащі, а іноді її плутали з акторкою Джоан Плоурайт. Ця американська вдова оселилася в Лондоні наприкінці 1960-х років. Рідко траплялися вечори, коли Бланш не була б присутня на виставі, пізніше вона ділилася своїми відгуками на вебсайті, який читали на обох берегах Атлантики.

Вона завжди заохочувала інших критиків звертати увагу на альтернативні театри. Ліббі Пурвес згадує: "Я бачила її через кілька тижнів після операції на нозі, як вона йшла по темній алеї біля станції Ватерлоо, аби подивитися моно-виставу під залізничними арками." В одному з фестивалів у Единбурзі вона подивилася 21 виставу за один день.

Режисер Пітер Брук зазначав: "Те, що вона приносить театру, не завжди визнається, бо в неї немає конкретного місця, але, слідуючи за всім, що відбувається, вона показує, що театр повинен постійно рухатись та змінюватися." Бланш захоплювалася експериментами в театрі і що старше ставала, то більше її цікавила ця сфера.

У 1989 році вона заснувала та профінансувала премії Empty Space Peter Brook Awards для малих театрів, які не мали фінансування. Вона заручилася підтримкою Пітера Брука та інших відомих критиків. Ці премії стали частиною Critics' Circle Theatre Awards.

Бланш Марвін була відзначена Орденом Британської імперії в 2010 році за внесок у розвиток театру. Вона народилася 17 січня 1925 року в Нью-Йорку як Бланш Шейн, але залишила дім у 14 років та згодом тримала свою дитячу історію в секреті.

У Бродвеї вона виступала в таких виставах, як "Lute Song" з Мері Мартін і Юлом Бріннером у 1946 році, а також у "Bathsheba" з Джеймсом Мейсоном у 1947 році. У 1945 році, завдяки режисерці Марго Джонс, вона познайомилася з Теннесі Вільямсом. Вони стали друзями, підтримували один одного в творчих пошуках.

Бланш зустріла свого майбутнього чоловіка, продюсера Марка Марвіна, під час роботи на Бродвеї. Вони одружилися у 1950 році, а їхнє життя між Лондоном і Нью-Йорком було повне подорожей та творчих проектів. Вони мали доньку та сина, останній був глухим від народження.

У 1958 році Марк Марвін трагічно покінчив життя самогубством, і Бланш заснувала один з перших оф-Бродвейських театрів — "Cricket Theatre", який працював понад десять років, ставивши п'єси Албі, Беккета, Фугарда та Пінтера. Вона активно брала участь у всіх аспектах театрального процесу — від костюмів до технічних аспектів.

У 1968 році Бланш переїхала до Лондона, де працювала в агентстві Ельспет Кокрейн, а потім заснувала власну агентство — Blanche Marvin Agency. Вона допомогла поставити "Sweeney Todd" Джона Бонда в режисурі Джоан Літтлвуд, що пізніше було адаптовано в мюзикл Стівеном Сондгеймом.

Бланш завжди ретельно одягалася для походів до театру, вважаючи це проявом поваги до акторів. Вона була бездоганною у своєму ставленні до театру і підтримувала нові тенденції, завжди прагнучи до новаторства. "Вона була найкращою співучасницею," — так про неї відгукувався Давид Бірн, художній керівник Royal Court Theatre.

Бланш Марвін пережила свою доньку Нікі, режисера та продюсера (вона була номінована на Оскар за фільм "Побіжний Шоушенк"), а також сина Герберта, який став експертом з психічного здоров'я для глухих. Бланш померла 13 січня 2026 року, за кілька днів до свого 101-го дня народження.